Недієздатність та інвалідність: юридичні та практичні аспекти

У відео розглядається проблема плутанини між поняттями "інвалідність" і "недієздатність".

*Інвалідність* визначається як фізичний стан, що заважає функціонуванню організму і пристосуванню в суспільстві. Для отримання статусу інваліда необхідно пройти процедуру через медико-соціальну експертизу. Потрібно звернутися до лікаря, отримати направлення до стаціонару, надати епікриз і документи, які підтверджують стан здоров'я. Лише після цього людина отримує групу інвалідності.

*Недієздатність* визначається судом і стосується випадків, коли людина через психічний стан, наприклад деменцію, не здатна розуміти, де знаходиться, хто є її родичами та інше. Для визнання особи недієздатною необхідно звернутися до суду, який призначає опікуна.

Автор відео підкреслює, що ці дві процедури не залежать одна від одної. Можна бути визнаним недієздатним без наявності інвалідності, і навпаки, мати інвалідність без визнання недієздатності. Це створює проблеми, особливо для людей з деменцією, оскільки їх родичам доводиться проходити складні і тривалі процедури для отримання потрібних статусів. Через це багато людей відмовляються від цих процедур і вимушені самостійно забезпечувати всі потреби таких людей без офіційного визнання їх правового статусу.

Коментує юрист Веккер Валерій.